7 та 20 травня Голова Української фундації безпекових студій Юлія Каздобіна провела дистанційне навчання на тему «Національне та міжнародне регулювання обмежувальних заходів (санкцій)» для співробітників Представництва Президента в Автономній Республіці Крим та інших органів державної влади, а також правозахисних організацій. Захід було організовано Українською гельсінською спілкою за прав людини.
Що таке дипломатія примусу, і яку роль в ній відіграють санкції? Яка різниця між політикою замирення агресора, та політикою, яку західні країні проводять відносно Російської Федерації у відповідь на агресію в Криму та на сході України? Чим відрізняються «розумні» санкції від санкції всеоохоплюючих, і чому західні країни не застосовують повну економічну блокаду? Чим українська санкційна політика відрізняється від західної, і що потрібно зробити, щоб вона краще відповідала міжнародним практикам. Це – лише частина питань, які було висвітлено під час лекцій.
Юлія наголосила, що після закінчення Холодної війни санкції стали одним з важливих механізмів покарання держав, що порушують міжнародне право. Їх мета полягає у тому, що змусити країну-порушника змінити свою політику, не перемагаючи її у війні. Санкції мають чинити тиск на осіб, що приймають рішення та завдавати якомога більшої шкоди країні-порушнику, у той самий час, мінімізуючи шкоду для тих, хто накладає санкції та для третіх країн. Також, накладання санкцій має супроводжуватися висуванням конкретних вимог до країни-порушника.
Нажаль, українська санкційна політика не відповідає цим критеріям. “Українська санкційна політика потребує смислових та процедурних змін. Прийнятий поспіхом закон не дозволяє вести ефективну політику, а непрозорість процедур та невизначеність відповідальності відкривають шлях корупції. Останній Указ Президента щодо санкцій вкотре говорить про необхідність внесення змін до законодавства. Сподіваюсь, що це стане поштовхом для роботи в цьому напрямку» – наголосила Юлія в заключення своєї лекції.
Презентацію до лекції можна завантажити тут.
