«Роль медіаграмотності у протидії дезінформації, ворожим наративам та операціям впливу» – це тема комунікативних заходів, що відбувались 27-28 листопада на базі Харківського національного університету ім. В. Каразіна (м.Харків, Україна). Їх метою стало обговорення інформаційного складника операцій впливу та інструментів, що дозволяють виявити його. Адже сучасний інформаційний простір:
- пропонує велику кількість можливостей для отримання інформації, однак він містить і суттєві ризики того, чи буде знайдена інформація об’єктивною та правдивою;
- уможливлює швидку передачу даних та водночас не убезпечує від [кібер]атак та зламів;
- дозволяє подолати відстань між абонентами, проте робить інформаційні кордони держав настільки прозорими, що створює загрози національній безпеці.
Дезінформація / фейки, тролі та боти, витоки – є реаліями, про які необхідно знати. Особливу небезпеку становлять операції впливу, що використовуючи сукупно різні деструктивні засоби, спрямовуються на ключові суспільні інститути, наприклад державу як таку, реформи, виборчий процес та інші демократичні практики тощо. З усіма цими викликами стикається Україна сьогодні.
Стійкість до таких інформаційних впливів залежить як від спроможності держави реагувати, так і від медіа- та інформаційної грамотності суспільства та окремих громадян. Прикладом, що показує операцію впливу на суспільно-важливий інститут та безпосередню значущість медіаграмотності відповідальних осіб – є втручання у президентські вибори Франції 2017 року. Докладно втручання проаналізоване у дослідженні «The “Macron Leaks” Operation: A Post-Mortem» [1], яке стверджує, що спроба дискредитації кандидата Макрона була здійснена за допомогою:
- кампанії з дезінформації, що складалася з чуток, фейкових новин та підроблених документів;
- хакерської атаки на комп’ютери його передвиборчого штабу;
- витоку 15 ГБ вкрадених даних, опублікованих у п’ятницю, 5 травня 2017 року – всього за два дні до другого і заключного туру президентських виборів.
Кампанія з дезінформації активізувалася у січні-лютому 2017 року, коли Макрон за результатами соціологічних опитувань став лідером президентської гонки. RT France та Sputnik стали першоджерелом фальшивих новин про кандидата та його передвиборчу кампанію [2]. Зокрема, вони поширили заяву-погрозу Джуліана Ассанжа (яка була опублікована в російській газеті «Известия») щодо наявності «цікавої інформації» про Макрона, отриманої зі зламаного особистого листування колишнього держсекретаря США Хілларі Клінтон. Ці видання також постійно звинувачували Макрона у корупції, представляли його як «агента США», підтримуваного «дуже заможним гей-лобі». Незважаючи на те, що в той період у Франції розгорнулися два корупційні скандали довкола інших кандидатів у президенти – Ф.Фійона та Марін Ле Пен, кремлівські медіа продовжував і далі фокусуватися на «справах Макрона».
A Sputnik article presented Macron as a “US agent” backed by a “very wealthy gay lobby.” Screenshot Source: https://sputniknews.com/analysis/201702041050340451-macron-us-agent-dhuicq/
Іншим прикладом дезінформації, що ґрунтується на антиісламському наративі, стала стаття від 2 березня, створена так, ніби вона опублікована в бельгійській газеті Le Soir, із заголовком «Еммануель Макрон бажаний кандидат для Саудівської Аравії на виборах президента Франції». Стаття з’явилася на веб-сайті – клоні, що майже ідеально імітує дизайн і макет Le Soir, але використовує інший URL: lesoir.info замість lesoir.be. Посилання на статтю поширила Маріон Марешаль-Ле Пен, парламентарій і племінниця Марін Ле Пен у Twitter, обурено запитуючи: «30% кампанії Макрона, що фінансується Саудівською Аравією? Ми вимагаємо прозорості!». Її твіт був поширений понад двісті разів за півгодини, у тому числі кандидатами в президенти Ле Пен та Фійоном, перш ніж вона видалила його.
Останньою, але не менш значущою, дезінформаційною атакою напередодні виборів стали чутки щодо «#MacronGate». За дві години до фінальних теледебатів між Макроном і Ле Пен, у середу, 3 травня о 19:00 користувач з латвійською IP-адресою розмістив на ресурсі 4chan два підроблених документа. Судячи з них Макрон мав компанію, зареєстровану на Невісі, невеликому Карибському острові, і секретний офшорний банківський рахунок у першому Карибському банку, що базується на Кайманових островах.
Злам логічно передував витоку викрадених даних. Він розпочався із серії фішингових атак, що зокрема здійснювалися через електронні листи:
- що були схожі на офіційні, з проханням перейти на посилання з начебто хмарними сховищами даних або доменами електронної пошти (onedrive-en-marche.fr, mail-en-marche.fr, portal-office.fr та account-office.fr);
- що начебто надходили з адреси ІТ-менеджера штабу «mounir.mahjobi@…» замість «of mounir.mahjoubi@…» та містили у вкладеному файлі рекомендації. Файл пропонувалося завантажити.
Команда Макрона підтвердила, що вони стали об’єктом нападу з грудня 2016 року. У підсумку таких атак було вкрадено листи щонайменше 5 соратників Макрона за період з 20 березня 2009 року по 24 квітня 2017 року.
Витік як інформаційна технологія є привабливим, тому що він начебто показує чесний погляд на людей, розповідає що вони говорять конфіденційно. Подібно до перехопленої розмови, витоки змушують нас відчувати себе ближче до «істини» і дійсно можуть розкривати «невідому правду» про людей та структури.
Хакери чекали до останнього моменту, щоб оприлюднити витік документів: у п’ятницю, 5 травня 2017 року, за кілька годин до настання періоду «передвиборчої тиші», коли агітація, у т.ч. будь-які публічні заяви кандидатів або інтерв’ю є забороненими. Витік був розрахований на те, щоб залишити Макрона і його партію без можливостей захисту, унеможливити аналіз документів у медіа, а також зробити соціальні мережі, особливо Twitter, основним простором, де можна було б обговорювати викладений контент.
Цей витік у Twitter просувала армія тролів та фальшивих акаунтів (ботів) через хештег #MacronLeaks – хоча жоден з оприлюднених документів насправді не надходив безпосередньо від Е. Макрона, лише різні матеріали, пов’язані з ним. Хештег був спочатку поширений тими, хто розповсюджував оприлюднені документи, потім тими, хто їх критикував, відтак з’явивилось майже півмільйона твітів за двадцять чотири години. Власне через цей хештег атака і отримала назву «MacronLeaks». Проте сам витік був лише вершиною узгодженої операції, яка розпочалася місяцями раніше, з дезінформаційної кампанії та зламу. Тому радше йдеться про операцію «MacronLeaks».
[1] The “Macron Leaks” Operation: A Post-Mortem / Jean-Baptiste Jeangène Vilmer // Atlantic Council, June 2019. – https://www.atlanticcouncil.org/images/publications/The_Macron_Leaks_Operation-A_Post-Mortem.pdf
[2] Christopher Dickey, “Fighting Back Against Putin’s Hackers,” The Daily Beast, April 25, 2017,
https://www.thedailybeast.com/fighting-back-against-putins-hackers
