Навчання – це завжди дорога з двостороннім рухом: зазвичай те, що розповідає лектор, або добре зрозуміло аудиторії або не дуже, а відтак викликає запитання. Запитання як елемент зворотного зв’язку є ефективним інструментом кращого осмислення теми, ресурсом для пошуку найбільш вдалих аргументів, формулювань та прикладів.

Протягом усіх тренінгів як у живому спілкуванні, так і шляхом заповнення анкет учасники надавали організатором свій зворотній зв’язок. Це дозволило уточнити, доповнити та у підсумку максимально наблизити програму навчання до потреб аудиторії.

Належність до різних професійних груп (студенти та державні службовці), регіон проживання, особисті інтереси слухачів зумовлювали цікавість до тих чи інших аспектів операцій впливу, проблем виявлення деструктивних наративів, практичної медіаграмотності.

Найбільш поширеними стали такі запитання.

 1. Чому матеріал викладається передусім на прикладі Росії, а не будь-якої іншої держави?

Згідно з дослідженням Принстонського університету Росія є відповідальною за 72% усіх міжнародних операцій впливу, здійснюваних он-лайн (2013-2018 рр.). Це означає, що усі інші актори разом справляють у 2,5 рази менше впливів, аніж одна РФ. Й понад те, інші актори пристосовують до своїх потреб російську тактику та використовують ту саму  зброю, що і Кремль.

Інший приклад – кількість виборчих процесів, що стали об’єктом дезінформаційної кампанії Кремля у Європі протягом 2014-2019 років: щонайменше 16.

Це зумовило фокус на російській стратегії та тактиці операцій впливу, на аналізі кейсів, що висвітлюють такий вплив.

2. Якими є приклади експлуатації ідентичних чутливих тем у різних кампаніях з дезінформації?

→ Тема: життя та здоров’я дітей.

У липні 2015 року на російському «Первом канале» вийшов сюжет про «розіп’ятого хлопчика». Про «звірства» українських солдатів розповідала жінка-біженка:

Центр города. Площадь Ленина. Наш Горисполком — это единственная площадь, куда можно согнать всех людей. На площади собрали женщин, потому что мужиков больше нет. Женщины, девочки, старики. И это называется показательная казнь. Взяли ребёнка трёх лет, мальчика маленького, в трусиках, в футболке, как Иисуса, на доску объявлений прибили. Один прибивал, двое держали. И это всё на маминых глазах. Маму держали. И мама смотрела, как ребёнок истекает кровью. Крики. Визги. И ещё взяли надрезы сделали, чтоб ребёнок мучился. Там невозможно было. Люди сознание теряли. А потом, после того как полтора часа ребёнок мучился и умер, взяли маму, привязали до танка без сознания и по площади три круга провели. А круг площади — километр.

Майже відразу ЗМІ з’ясували, що сюжет був вигадкою

Через півроку ведуча телеканалу у випуску програми «Час» прокоментувала цей сюжет і заявила про те, що «у журналістів не було і немає доказів описаної в відео історії, оскільки російським федеральним телеканалам було відмовлено в акредитації у зоні АТО. Але це реальна розповідь реально існуючої жінки, яка втекла із пекла у Слов’янську. Те, про що вона говорила, стало ланкою у нескінченному ланцюжку свідоцтв про долі десятків дітей, розірваних снарядами, розстріляних під час спроби втекти, які загинули під час авіанальотів і артобстрілів» [1]

[1]
Приводом для коментування стало запитання журналістки «Дождь» Ксенії Собчак щодо відвертої брехні на федеральних телеканалах до президента Росії Володимира Путіна під час його прес-конференції. Путін на запитання не відповів. //  https://kp.ua/politics/483451-pervyi-kanal-pryznal-chto-suizhet-pro-raspiatoho-malchyka-byl-feikov

Отже, навіть спростовуючи фейк російські пропагандисти не відмовилися від експлуатації теми життя та здоров’я дітей.

Проведення навчань НАТО також постійно супроводжується російською дезінформацією.

7 червня під час військових навчань «Saber Strike 2018» у Литві чотири американські транспортні засоби «Стрикер» на дорозі між литовськими містами Каунас та Приєна потрапили у аварію. 13 американських солдатів отримали тілесні ушкодження. За первинною інформацією, причиною ДТП стала перешкода, що раптом з’явилася на дорозі, і один з чотирьох транспортних засобів почав швидко гальмувати. Це спричинило те, що транспортні засоби врізалися один в одний.

Після інциденту в блозі «Gelezinisvilkassite» з’явилася стаття, в якій стверджується, що дитина була вбита під час навчання. Інформація була спеціально сформована так, щоб вона була оприлюднена з реального (і дуже популярного) литовського порталу новин. Прокремлівські медіа підхопили цю тему.

Матеріал розповідав таку історію.

Дитина, вбита під час навчань НАТО «Saber Strike 2018» у Литві

Прес-секретар поліції округу Алітус Еглі Качинскінеє заявив, що під американські транспортні засоби «Стрикер» потрапила дитина, яка їхала на велосипеді. Хлопчик загинув миттєво на місці катастрофи. За попередніми даними, дитині 12 років. За словами сержанта Д.Т., водія бронеавтомобіля «Стрикер», він керував колоною військової техніки і не помітив хлопця.

Користувачі Facebook, які діляться інцидентом, повідомляють, що після аварії дорогою не проїхати і є високий рівень заторів.

Збройні сили Литви інформують, що дорога Прінай-Каунас тимчасово закрита, а мешканців просять обрати інший маршрут.

Насправді жодної дитини не постраждало.

Про інші випадки використання дітей у цілях дезінформації можна дізнатися з матеріалу «Children in the disinformation spotlight»

→ Тема наркотиків

Вживання заборонених речовин стало універсальною темою руках російських пропагандистів: і для театрів воєнних дій підходить, і для політичних кампаній – теж.

Другий приклад – це вибори 2017 року у Франції.  Кандидат Е. Макрон став об’єктом впливу цілісної дезінформаційної кампанії, що складалася з чуток, фейкових новин та підроблених документів [2] . Зокрема, з-поміж документів витоку MacronLeaks частина листів «свідчила», що Макрон вживав кокаїн («не забудьте придбати К. для боса»). Це були підроблені повідомлення, оскільки в оригінальних викрадених файлах не було виявлено нічого такого, що могло б нашкодити Макрону, і хакери змінили частину листів, намагаючись дискредитувати кандидата та команду [3].

[2]
The “Macron Leaks” Operation: A Post-Mortem / Jean-Baptiste Jeangène Vilmer // Atlantic Council, June 2019.
– https://www.atlanticcouncil.org/images/publications/The_Macron_Leaks_Operation-A_Post-Mortem.pdf

[3]
Офіційна Франція про атрибуцію атак не виступала і заявами, однак за даними аналітиків, є низка доказів російського «сліду». По-перше, адреса електронної пошти – frankmacher1@gmx.de, з якої завантажувалися файли на Archive.org, зареєстрована на тому самому веб-ресурсі, що був використаний для кібератаки 2016 року проти ХДС, а сама атака була реалізована APT28 (угруповання, що спеціалізується на кібершпигунстві, і яке пов’язують з російськими спецслужбами).
Також «опрацьовані» документи містили метадані кирилицею та останньою людиною, яка вносила правки у документ, значився співробітник російської технологічної компанії ЗАО «Еврика», що його журналісти ідентифікували як співробітника ГРУ

3. Що робити, якщо проти організації поширено фейк?

Під час тренінгів державні службовці неодноразово звертали увагу на те, що почастішали випадки поширення медіа неправдивої інформації про органи влади. Виник запит на інструменти протидії, що ними можуть бути такі:

  • Офіційне звернення до відповідного медіа щодо спростування недостовірної інформації.
    • Право на захист честі, гідності і ділової репутації закріплено Конституцією України (ч. 4 ст. 32), Цивільним кодексом України (ст. 277). Питання процедури захисту честі, гідності і ділової репутації також роз’яснив Верховний Суд України у своїй постанові пленуму № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року.
    • Спростування має здійснюватися способом, адекватним способу поширення хибних відомостей, аби спростування було донесено максимально до тієї аудиторії, що отримала недостовірну інформацію – частина 7 статті 277 Цивільного кодексу (напр. у тому ж ЗМІ, на тій же шпальті видання). Поряд із спростуванням таких відомостей ця особа має право вимагати компенсації майнової й моральної (немайнової) шкоди.
  • Публікація на он-лайн ресурсах організації матеріалу, що спростовує поширену недостовірну інформацію.
  • Подання скарги до Комісії з журналістської етики. http://www.cje.org.ua/
  • Можливість передати матеріали в StopFake або інший ресурс, що знімається факт-чекінгом.

Усі запропоновані кроки є автономними і можуть застосовуватися як разом, так і окремо.